Про
заповідник

Статус

Природоохоронна науково-дослідна установа міжнародного значення. Підпорядковується Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України.

Територія

Карпатський біосферний заповідник – один із найбільших природоохоронних об’єктів України. Займає площу 66417,4 га. Hайвища вершина України (гора Говерла, 2061 м), легендарні Близниці,
високогірні озера, географічний Центр Європи, Долина нарцисів, всесвітньо відомі букові праліси, найбільша карстова печера Українських Карпат Дружба – лише частина його території. Тут
представлене все ландшафтне і біологічне різноманіття Українських Карпат – від передгір'я до субальпійських та альпійських лук (180 - 2061 м над рівнем моря). Заповідник розташований в межах Рахівського, Тячівського, Хустського та Берегівського районів Закарпатської області і складається з 8 територіально ізольованих масивів: Свидовецького, Чорногірського, Кузій-Трибушанського, Мармароського, Угольсько-Широколужанського, Долини нарцисів, а також двох ботанічних заказників державного значення – "Чорна Гора" та "Юліївська Гора". Територія розділена на чотири функціональні зони: заповідну, буферну, антропогенних ландшафтів та регульованого заповідного режиму.

Коротка історія

• 1968 р. – Постановою Уряду УРСР створено Карпатський державний заповідник на площі 12672 га.
• 1993 р. – Рішенням Секретаріату програми МАБ установу включено до Всесвітньої мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.
• 1993 р. – Указом Президента України на базі Карпатського природного заповідника утворено Карпатський біосферний заповідник
• 1990, 1997, 2002, 2007, 2010 рр. – Постановою Уряду України й Указами Президента України територію заповідника розширено до 58035,8 га.
• 1997, 2002, 2007, 2012 рр. – Карпатський біосферний заповідник нагороджено Європейським дипломом Ради Європи для природоохоронних територій.
• 2007 р. – букові праліси заповідника площею 20980,5 га включено до Списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.
• 2017 р. – на прилеглих до заповідника землях утворено територію сталого розвитку (транзитну зону) площею 136,9 тис. га.
• 2017 р. – окремі території включені до мережі Wilderness (дикої природи).
• 2019 р. – урочище Озірний-Бребенескул, масив Долина нарцисів та карстова печера Дружба отримали статус водно-болотних угідь міжнародного значення під егідою Рамсарської конвенції.

Завдання

• Охорона природних комплексів та збереження біорізноманіття Карпат.
• Ведення моніторингу за станом природи.
• Вивчення природних ресурсів.
• Сприяння сталому розвитку регіону.
• Екологічна освіта.
• Розвиток екотуризму та рекреації.

Природні та культурні цінності

• Найбільші в Європі масиви букових пралісів, які входять до складу об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи".
• Унікальні високогірні екосистеми з озерами льодовикового походження.
• Найвищі гірські вершини Українських Карпат: Говерла, Бребенескул, Петрос, Близниці, Піп Іван Мармароський та інші.
• Карстові печери.
• Долина нарцисів.
• Багате біорізноманіття – 320 видів хребетних та близько 5 тисяч видів безхребетних тварин, понад 5 тисяч видів рослин і грибів, з яких близько 500 видів є рідкісними та ендемічними.
• Географічний центр Європи.
• Стоянка первісної людини.
• Гуцульська культура, зокрема традиційне полонинське господарство та пам’ятки дерев’яної архітектури.

Для гостей

• Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах (м. Рахів).
• Еколого-освітні центри "Музей нарцису" (м. Хуст) та "Центр Європи" (с. Ділове).
• Інформаційно-туристичні центри: "Високогір'я Карпат" (підніжжя г. Говерла), "Карпатська форель" (с. Костилівка), "Кевелів" (с. Кваси), "Букові праліси – об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО" (с. Мала Уголька).
• Мережа інформаційних пунктів.
• 20 обладнаних екотуристичних маршрутів.
• 4 екологічні стежки.
• Стаціонарні місця короткострокової рекреації та місця відпочинку.
• Мініготелі та кімнати для приїжджих.
• Інформаційні друковані та відеоматеріали.

Співпраця з місцевими громадами

Поряд із територією біосферного заповідника розташовано 20 населених пунктів, в яких проживає понад 100 тисяч осіб. Адміністрація заповідника надає можливість місцевому населенню на
спеціально відведених територіях випасати худобу, заготовляти дрова, сіно, дикорослі плоди, ягоди та гриби. Докладається чимало зусиль до збереження традиційних способів господарювання, підготовки та втілення проєктів зі сталого розвитку тощо.

Міжнародна співпраця

Біосферний заповідник підтримує ділові контакти з багатьма природоохоронними і науково-дослідними інституціями світу. Серед них найбільш відомими є: Швейцарський федеральний інститут лісових, снігових та ландшафтних досліджень WSL, Університет сталого розвитку м. Еберсвальде (Німеччина), Європейське товариство дикої природи EWS, Всесвітній фонд дикої природи WWF, Університет штату Вермонт (США), а також низка природоохоронних територій – природний парк "Гори Мармарощини" (Румунія), національний парк "Дюна-Іполі" (Угорщина) і біосферний резерват "Рьон" (Німеччина). На базі заповідника регулярно проводять міжнародні наукові конференції, семінари і круглі столи.